Білим цвітом зацвіли мої скроні,
Увінчали сивиною мої літа молоді,
Дні за днями біжать, як сполохані коні,
Не зупинити блаженну мить на землі...

О, мить прекрасна, прошу, зупинись!
Я розділю із тобою все золото світу...
Поміж ясних зір буду зорею світить -
Осяю тобі стежки в оксамитове літо...

Із небесної блакиті сонячного проміння
Вимережу барвистий рушничок на щастя,
Посаджу деревце - зацвіте вічний сад цвітіння,
Щоб із далеких країв журавлі злітали у казку...

Я залишаю свій слід і на землі зерно засіваю
Щедрим урожаєм почастую і серед лютої зими,
У трави запашні злетять солов'ї до зеленого гаю
І приймуть причастя із джерела божої краси...

О, мить прекрасна, прошу тебе, зупинись!
Намалюй із барв квітів райдугу кольорову...
Життя чудове, навіть, як за вікном дощить,
Я усміхнусь і Муза запалить свічу святкову...