Ти завжди котишся вниз,
Топлячи в болоті правду,
Залишаючи море сліз,
Знову зливаєш неправду.
Ведеш себе як хитрий лис:
Шифруєш і крутиш зраду,
Витоптуєш доріжку в ліс,
Знаходячи лише примару.

Приспів:
Тебе називають брехуном, а ти,
Ти брешеш на яву і уві сні,
Ти брешеш у світлі і пітьмі,
Ти брешеш не тільки мені,
Ти брешеш навіть і собі,
Ти брешеш всім, кого так любиш,
Ти брешеш всім, кого забудеш,
Ти брешеш друзям і листам,
Ти брешеш водам і вогням...

Котився, котився вниз,
Аж поки не зустрів там правду.
Вона сказала, що колись
Ти втратиш у друзів повагу.
Розплавиш надії скрізь,
Де міг знайти розраду.
Брехнею ти не надірвись,
Послухай справжню пораду.

Приспів.

Із брехні ти так і не зліз,
Бо сприймав як хворобу правду,
Твій мозок з обманом лишивсь,
Забувши реальну пораду.
Лиш під ногами почулось "трісь",
Ніби хтось запустив кувалду,
Ти ще глибше полетів униз,
Пригорнувши до серця неправду.

Приспів.