Не кульбаба, не скіфська баба
Понад річкою спів пряде.
Їй до Бога іти б небавом,
Бо до неї ніхто не йде.

Та посивіли Щек і Хорив,
Пил принадився до узбіч.
А без неї сонце не сходить,
А без неї і ніч не ніч.

Тьмяно світить сторінка книги,
Не говорить Боян-баюн.
Вже з походу вернувся Ігор,
Та вона й пораділа мало:
Про свою розлуку співала,
А тепер співа про мою.