Не зостанусь я, земляче,
Нині на чужині!
Бо за мною жінка плаче
Десь на Україні...

Плаче, недоцілована,
Ще й дитя голосить,
Нивка недоораная
Хазяїна просить!

Ой, не дбав же ж я ту землю –
Кепський був хазяїн...
Тому в краях чужинецьких
Вештаюсь, як Каїн!..

А душею й тілом лину,
Як в вирій лелека,
Й полечу на Батьківщину
З ситого далека!

Не зостанусь я, земляче,
Нині на чужині!