Я - віск, я форму змінюю - нехай,
Я - антипод постійности полону,
Я - хмара, дим; я - течія; я - страйк;
Не грій мене – я твердну, я холону...

Воском пролився
В клітини суконки
Твоєї змужнілої волі,
Помер і вродився,
Де троники й тронки,
Де долі дедалі, як ролі,
Я в мантію синю
Сховав жовту птаху
І нині вже хамелеоном
Ступаю полинно,
Як млосний оракул,
І твердну, коли холону.

Як свічка загасне,
То спішиться днина,
Агов, і ніч білою стане.
Чи зможемо впасти,
Чи так, чи в коліна,
На зморщене тло самоткане
І плакати воском,
Сміятися сонцем,
Причутись прадавнім повір'ям
Йти днем високосно?..

...Я парубком-хлопцем
Втечу зі свого весілля...