Вітре, вкраїнський мій вітре,
Теплий, пружний, полиновий!..
Без тебе мов менше повітря,
Без тебе сумує діброва...
Без тебе вогонь не палає,
Знамено не має!

Степе, вкраїнський мій степе,
Рівний, пахкий, ковиловий!..
Якби я літав, мов той стрепет, -
Кружляв би із ним над тобою...
О, степе, ти вольному - воля,
Козацькая доля!

Вітре і степе вкраїнські,
Знали одвіку всього ви -
І крики, і тупіт чужинські,
І чудо Святої Покрови...
Тож є вам що разом згадати -
Ви ж наче два брати!

...Встану з коня серед степу,
Вітру підставлю обличчя!..
Почую їх подих і шепіт
Крізь обрій, крізь сиві сторіччя...
І серцю, що в болях і ранах,
Так солодко стане!

А степ лиш мріє...
А вітер віє...