Не тільки зброя, ох, не тільки зброя,
А в козаків і музика була.
Такі литаври – не піднімуть троє,
Такі цимбали – запрягай вола.

Це ж не весільна музика троїста,
А це ж за військом, на багато верст.
А інструментів, може, там аж триста,
Бо ж не який – козацький був оркестр!

І що харчі, що кнедлики, ковбаси?
Без кармазинів також не біда.
Стрибали на вибоях тулумбаси.
Дзвеніла скрипка. І гула дуда.

Театри предків – простір того поля,
Де можна скласти голову свою.
А перед ними – тільки смерть і воля.
А там за ними – музика в бою.

Важкі віки. Але не марні жертви.
Тривожний дим фигур сторожових!
Та музика оплакувала мертвих.
І знов до бою звала ще живих.

Хтось впав з коня.
Не чутно нам, чи скрикнув.
Живий навіки пам'яттю землі.
Мов давній герб – щаблі оті і скрипка.
Козацька скрипка. Схрещені шаблі.