Як чуєш ти пісню про славні руїни,
То знай – ти повинен іти будувать!..
Сумують і плачуть співці України,
Хоч можуть не плакать, а вже кепкувать...

Сміятися можуть од серця над нами,
Зневаживши наше святеє святих,
Бо ми не проймались палкими піснями
І дзвоном натхненним бандур золотих.

Старці ярмаркові, поети й артисти
Не можуть забути степів та могил,
Там знов розгориться огонь променистий
І з давніх скрижалів обмиється пил.

Як чуєш ти пісню про степ та могили,
Про славну арену та драми її,
То слухай уважно і довго, мій милий, –
Там драми твоєї й моєї сім'ї.