Я хочу собі побажати
Каменем не лежати,
Щоб світ коло мене гарнішав,
Щоб син мене переіншив!
Спеки – але грози,
Сміху – але сльози,
Ні горя, ні гіркоти,
Ні солі, ані біди!
Ні страху, ані досад,
Ні краху, ані посад!
Ні рани, ані тавра...
Ні пуху, ані пера!

Я хочу собі побажати
Нічого не забувати:
Дідів своїх репресованих,
Думок своїх пристосованих.
Ні кулі, ані хули,
Ні сорому, ні хвали,
Ні щастя в дірявий міх,
Ні справи, яку не зміг!
Ні зваби, ні стукача,
Ні дару з чужого плеча,
Ні здуру, ані з добра!
Ні пуху, ані пера!

Я хочу собі побажати
Ще кимось у світі стати,
Щоб звершити щось до пуття
Є іще трохи життя!
Не муки, але меча,
Не суму, а сурмача,
Не крику, але крила,
Не сідала, а сідла!
Сили, а не хвороб,
Жартів, а не жалоб...
Пора, мій друже, пора!
Ні пуху, ані пера!