А дні – потоком! Нібито незмінним,
Та як бурхлива хвиля – кожна мить.
Не раз, бува, до пізньої години
Над зошитами вчителька сидить...

Ідуть літа і зовсім не поволі –
Приносять радість і печаль, і біль.
На берегах учительської долі
Стільки тривожних, неспокійних хвиль!

А в зошиті – рядочок за рядочком!
Неначе тінь високого крила.
Дитячі очі – ніби колосочки,
Що їм би тільки сонця і тепла!

Ідуть літа і зовсім не поволі –
І не одна у буднів гостра грань!
На берегах учительської долі
Стільки бентежних мрій і поривань!

Вдивляється у очі юнь крилата!
Шукає до майбутнього мости.
Таки уміють вперто проростати
В дитячих душах зерна доброти...

Ідуть літа і зовсім не поволі –
І пролітають, ніби день один...
На берегах учительської долі
Стільки ще не подоланих вершин!..