Мені однаково, чи буду...
(В казематі, 111. Т. Шевченко)

Мені однаково, що буде
Зі мною завтра чи колись,
Бо верстові стовпи повсюди
В житті моєму пронеслись...

Та не однаково, до згину
Як Україну призведуть
Оті, ламає хто калину
І чинить справжню каламуть.

Отож живу немов на розі
Вітрів, що дують напролом,
Як мандрівник, завжди в тривозі,
На кораблі з пробитим дном.