І якщо я засну біля берега теплого моря,
Хвиля злиже рум'янець зі щік,
На губах задрижить,
Будуть бігати краби довкола, безмовні, суворі –
Відцілуй, відпроси, забери із цієї межі.

У краю. Де життя намистиною сохне у мушлі,
Де корали вмирають або кам'яніють живі,
Де придумують біль і подовгу хворіють минущим
І, де море води важливіше роси на траві.

А мені дорога ця роса і розкішна убогість,
Хоч, мабуть, все інакше, і справжнє, і берег незлий.
Але ти відмоли, забери мене швидше, на Бога,
Бо від моря болить. Від роси, від любові болить.