Схилим доземно древка своїх знамен.
Матінко-земле, скільки в тобі імен!..
Писані кров'ю звитки твоїх доріг,
Мужністю й болем тих, хто у тебе ліг.

Приспів:
Аж до останку тримаймося пліч-о-пліч
Перед світанком, у найтемнішу ніч...
В пам'ять про тих,
Хто тілом від куль прикрив,
В пам'ять про сотні вбитих твоїх синів...

Схилимо голови там, де дорожній пил
Порохом пахне на свіжих рядах могил, -
Перед стражданням тих, хто живцем горів,
Перед чеканням змучених матерів...

Приспів.