О восьмій потяг вируша,
Аби іти в керунку звичнім.
Цей листопад не буде вічним –
Та все ж нехай не поспіша,
Та все ж нехай не поспіша...
Поїду я в керунку звичнім,
Цей листопад не буде вічним.

Ми стрілись знов під плескіт вин,
Сиділи вдвох в одному з барів.
І ніч своїх вділила чарів
Для наших прагнень і таїн,
Для наших прагнень і таїн...
Для наших снів, для наших марев
Та ніч своїх вділила чарів.

О восьмій потяг вируша,
А ти застигнеш на пероні –
Немов підвладна забороні
Твоя ув'язнена душа...
Твоя ув'язнена душа...
І ніж у серці, й сніг на скроні,
І ти застигнеш на пероні...