Брови нахмурені, небо захмарене,
Чуєш? – початки дощу.
Так не хотілось розлуки, та дечого
Все ж я тобі не прощу!
Хай би той дощ не барився
І швидше пролився – хай змиє вода
Згублені в часі сліди на терасі
Й усе, що втрачати шкода...

Приспів:
О, як нам часто бува непросто
Сказати "баста", сказати "доста",
Сказати "годі", сказати "геть!"..
Бо там, на споді, надія жевріє
Ледь-ледь...

Днями голодними й ситими
Як же я житиму, йтиму куди?
Хліба твого не проситиму,
Краще проситиму з неба води.
Хай би той дощ не барився
І швидше пролився – хай змиє вода
З мене ті погляди, й чари, і спогади,
Й все, що втрачати шкода...

Приспів.

Непросто було з тобою... Непросто...
Непросто буде й без тебе...

Приспів.