Онуфріївський парк
шумить над головою.
А вчора ще зітхав
Знічев’я крадькома...
Я озирнусь назад:
Все, що було, – зі мною,
Та сумно повертать
Туди, де нам нема.

Там бродять по стежках
Незримі наші тіні,
Там наші голоси
Вже не належать нам.
І парость молода
В довірливім цвітінні
Звіряється палким
Неторканим словам...

Невтомно, що й казать,
Час-нещадимець діє:
Пора б уже й звикать,
Та ба – напасть яка:
Чомусь я знову тут
Печально молодію,
І радісна жура
Болить, не відпуска...

Я озирнусь назад:
Все, що було, – зі мною:
І любі серцю сни,
І безтурбоття чар.
І кроною тих днів
Шумить над головою
Онуфріївський парк... (2)