Вона блукала сірими мостами,
Губила поцілунки та журбу,
Закохувалась в місяць до безтями
І дарувала шовк перлин йому.
Задумлива та втомлена мовчанням
Самотніх перехожих край доріг,
Із кленом розмовляла до світання,
А потім листям падала до ніг...

Приспів:
Закохана осінь пише вірші на склі...
Закохана осінь збудить спогад в душі...
Не знали ми досі смутку зраджених мрій...
Закохана осінь, серце моє зігрій!

Вона шукала затишку в провулках
І посмішки вкладала у листи,
Ховала у кишенях візерунки,
Що розсипали змучені вітри.
Не горда, навіть ледь сором'язлива,
Одягнута у фарби золоті
Над містом розкривала срібні крила
Та малювала пензлем на вікні.

Приспів.