Ти колихай, колихай, мати, синочка свого
І наспівай, і наспівай щастя на долю його.
Небо над ним тихо, як сон, в зорях цвіте,
А на вітрах б'ється, немов птах, той сивий степ,
Де золота між трав плита іскрить,
Мак, червоний мак горить.

Ти поведи, поведи степом синочка свого,
Щоб проросли назавжди маки у серці його,
Щоб проросли назавжди маки у серці його.
Небо над ним тихо, як сон, в зорях цвіте,
В синім степу ходить його зоряний день,
Лиш край плити спиняє крок на мить.
Мак, червоний мак горить.

Ти не питай, не питай, що він синочку сказав,
Чом усміхнулись вуста, упала на трави сльоза.
Небо над ним тихо, як сон, в зорях цвіте,
Вічним вогнем в серці його палає степ
І золота між трав плита іскрить,
Мак, червоний мак горить.
І золота між трав плита іскрить,
Мак, червоний мак горить.