Я до тебе прийду
Через тисячу літ,
Повернуся у сутінках ранніх,
Твої вікна знайду,
Що світились одні,
Не згасали вони до світання.
Все чекали мене,
Так чекали мене,
Не губились в дощах і туманах...
Шепотіли мені
Твої губи сумні:
"Ти не зрадиш любов, не обманеш!.."

Я до тебе прийду,
Подолавши біду, -
Ця тривога для мене остання!..
Через тисячу літ
Твої вікна знайду,
Що світились незгасно коханням.
Ти чекаєш мене,
Так чекаєш мене
За холодним вікном, за печальним!..
І шепочуть мені
Твої губи сумні:
"Ти не зрадиш любов, не обманеш!.."

Я до тебе прийду!
Дочекайся весни, -
Вже найближчі кордони долаю!
Як забудеш навік,
То не стане мене,
Бо живу я заради кохання!
Через тисячу літ
Сяйво вікон твоїх
Зігріває, і кличе, і манить...
Там шепочуть мені
Твої губи сумні:
"Ти не зрадиш любов, не обманеш!.."