Перехрестила на дорогу,
Стояла довго на вітру,
Звернулась подумки до Бога:
Спаси кровиночку мою...
А я того не знав, не бачив,
Сказав матусі: Прощавай!
Бо гнав мене той дух юначий,
Який у серці нуртував.

На тих далеких перегонах,
Де гуркотіли поїзди,
Я випробував не долю,
А зовсім, зовсім навпаки.
Життя ламало і крутило
Та душу я зберіг свою,
Бо мама Господа молила:
Спаси кровиночку мою...
Бо мама Господа молила:
Спаси кровиночку мою...

За дальнім полем шлях широкий,
Яким синів я поведу
На ту відому всім дорогу
І слово мамине знайду.
Сини, як птахи, в світ полинуть
Шукати доленьку свою.
Спаси, спаси моїх кровинок... -
Я тихо Господа молю...
Спаси, спаси моїх кровинок... -
Я тихо Господа молю.

Перехрестила на дорогу,
Стояла довго на вітру,
Звернулась подумки до Бога:
Спаси кровиночку мою...