В алеях саду спинюся, сяду
Там, де ходили з тобою вдвох.
Осіння тиша листок колише,
Один листочок, що не засох.
На крилах білих все пролетіло
Там, де хмарини, як пароплав.
Багряний вечір мені на плечі
Долоні згадок немов поклав.

Приспів:
Меланхолія жовтого саду,
Меланхолія тиха в душі,
Давні звуки лишились позаду
Та не стали для мене чужі...
Не покличу тебе, не покличу,
Бо літа свій відміряли крок.
Та, чому твоє ніжне обличчя
Відзеркалює вогкий листок?

Алея згадок, німих загадок,
Піди-но, спробуй в них розберись.
Згубилась стежка, немов сережка,
Де ми любились давно колись.
Об ніч спіткнуся, не оглянуся,
Назад дорогу вже вислав мох.
Осіння тиша листок колише,
Один листочок, що не засох.

Приспів.

Не покличу тебе, не покличу,
Бо літа свій відміряли крок.
Та, чому твоє ніжне обличчя
Відзеркалює вогкий листок?
Відзеркалює вогкий листок?..