FmСтав чаклун одержимий злом…
GmАби душі поряFтуватьF,
УFmрадили ми селом
GmСкоїти щось, Fлиха заFвдать.

Пам’ятаю той лютий зір —
Гніву свого він не цуравсь.
Ненавидів всіх, мов звір:
«Згодом знайду кожного з вас».
Він сCвою роль жаFхну до кінця відіграв,
ПGmалав і сміявсяF, болю не знав.
ЛюдеCй мимохFіть охоплював страх,
GmНавіть коли вFітер узяв його прах
І розвіяв диFmким полем.

Програш: Fm-Fm-Fm-Fm-Gm-Gm-F-F (2 рази)

Першим жертвою став ченець, —
Собі усе я нотував.
Від вітру настав кінець,
Точніше, той вітер його зацькував.

Тож відтепер щороку в той самий день
Ми зустрічали вмерлих людей.
Я бути в чорнім списку, певно, б мав,
Але підступний вітер мене не чіпав
Та не випускав з будинку.

Програш: Fm-C (6 разів) -Gm-F

Пригадую ту мить: на мене либонь
Погляд лихий впав крізь вогонь.
І я шукав рятунку хоч би в вині
Від байок, що їх вітер повідав мені.

Я буду жить, — волав він, — вічно! Вічно
Будеш писать про мене ти!
Служитимеш мені вічно, вічно!
Я від вогню не зміг втекти —
Не втечеш тепер від вітру.


C-012300-