ЩеGm як малою я була,
Знахарка переFдрекла:
Покохаю й беCmз жалю
Свого милогGmо згублю.
Зради хлопцю не прощу
Та його занапаFщу:
Ненавмисне юнаCmка
Оберну на вісGmлюка.
Іа-іа-іа-іа-іа-іа-іа

І ніGmчогенький, наче, був,
Але ж зрадив,F обманув!
Все відтоді пCmочалось —
ПередбаченGmе збулось.
Вів себе він, мов король,
Тож я втратилFа контроль,
Враз сердегу поCmвело,
Тіло шерстю пGmоросло.
Іа-іа-іа-іа-іа-іа-іа

Приспів:
  ВFідьмаC я, ех,Gm відьма я,
  ТаCmка горьована вже Gmдоленька моя,
  FСилиC маюGm непрості,
  ТаCm коротатиму літа на сGmамоті.

Отже, на безрік лGmюбий мій
В хаті жити ставF моїй,
І за мною він Cmзавжди
Вештався сюдGmи-туди.
Часом бачила: важка
Туга мучить віслюFка,
Пожаліла Cmя того,
На лужку пGmасла його.
Іа-іа-іа-іа-іа-іа-іа

Я думала, як далGmі буть
Щоби хлопця поFвернуть,
Все стараласCmя, а втім,
Не зарадила нGmічим.
В землю він копитом бив,
По-віслючи гомFонів,
І хвостом своїм мCmахав,
бо ж людиною нGmе став!
Іа-іа-іа-іа-іа-іа-іа

Приспів:
  ВFідьмаC я, ех,Gm відьма я,
  ТаCmка горьована вже Gmдоленька моя,
  FСилиC маюGm непрості,
  ТаCm коротатиму літа на сGmамоті.

Як усвідомив вжGmе юнак,
Що навічно під зFамком,
Та приречениCmй отак
Жить до сконуGm віслюком,
Звів думки він нанівець,
Та й наблизив сFвій кінець:
Чогось випив,Cm щось поїв —
І, сірома, окоGmлів.
Іа-іа-іа-іа-іа-іа-іа

Приспів:
  ВFідьмаC я, ех,Gm відьма я,
  ТаCmка горьована вже Gmдоленька моя,
  FСилиC маюGm непрості,
  ТаCm коротатиму літа на сGmамоті.

Приспів:
  —F ВідьCма ти!Gm — Ех, відьма я,
  ТаCmка горьована вже Gmдоленька моя,
  FСилиC маюGm непрості,
  ТаCm коротатиму літа на сGmамоті.