Вступ: Fm | G#m | Gm

ВFmів шлях у село кCрізь ліси навпростець,
ТGmа якось хлопчиBmна потрапив туди.
Стареньких годинників був покупець —
Усюди по них для музею ходив.

   НеG міг він стCримати подив:
   В старFmій садибGі живеC сама
   ПаGнянка рідкCої вроди —
   ЗвідкіFmль узяласGь таCка воBmна? Га, а, а?

Приспів:
Fm B#m Fm B#m
Годинник старовинний висвітлює камін,
     ЗGmавмерли стрCілки й механGmізм сто рокCів не гуде.
     ДGmівчина дивнCий погляд сGвій із нього Cне зведе,
     ВGmін так даCвноBm не йFmде.

Але ж господиня нівроку була —
Не згодилась вперто годинник продать.
А гостя, як вже опустилась імла,
До власного ліжка покликала спать.

Та щойно вона заснула,
Тихцем дверей причинив герой.
Вітальнею промайнула
Хлопчача постать — скрадався той. Ой, йой, йой!

Приспів:
Годинник старовинний висвітлює камін,
Завмерли стрілки й механізм сто років не гуде.
І гість очей замислених із нього не зведе,
Він так давно не йде.

Розкрив і несправність у нім відшукав,
Та ледве годинник старий задзвонив,
В господарську в спальню назад завітав,
Бо ж древнюю річ оді сну пробудив.

Паняночка ж захрипіла,
В очах застиг невимовний жах.
Годинник бив, а вона старіла,
Тоді й розсипалась у прах. Ах, ах, ах!

Приспів:
Годинник старовинний висвітлює камін,
Завмерли стрілки й механізм сто років не гуде.
Дівчина дивний погляд свій із нього не зведе,
Він так давно не йде.