G#m
Надворі сутеніло, поночі було,
У кухні за столом сиділи мужики.
G
Дощ уперіщив — з неба мов з відра лило,
B#m
Та грім лунав весь вечір поблизу ріки.

Надворі сутеніло, поночі було,
У кухні за столом сиділи мужики.
Дощ уперіщив — з неба мов з відра лило,
Та грім лунав весь вечір поблизу ріки.

Гульба була в будинку, час забав…
Ніхто не відав в цю чудову мить —
Мисливець Себастьян, що на горищі спав,
Змарнів обличчям, став старіти і сивіть.

G#m G F
Мисливець...
Мисливець...
Мисливець...
Мисливець Себастьян!

B#m Cm

Дощ закінчився, вщухнула гроза,
Осяяв повний місяць неба сірину,
В погожу ніч веселий люд повилізав,
Хильнули мужики, гудуть — їм не до сну.

Та в темряві почувся дикий рев,
Злетіли двері, випали у двір:
Гнав натовп між дерев
Жахний великий лютий звір.

Мисливець...
Мисливець...
Мисливець...
Мисливець Себастьян!

Світанок півні принесли
І хвойний ліс загомонів…
Вздовж берега лягли
П’ять закривавлених мерців.
Мисливець із підлоги встав,
Потягся, в люстро зазирнув:
— Як солодко дрімав! —
До себе з посміхом сказав.

Мисливець...
Мисливець...
Мисливець...
Мисливець...