Пам'ятBають деревляни
Стільки рCmоків хоч й пройшло,
Що від роCмантика Дем'яна
Вже не лишBилось нічого.

Шкода ніхто йому не вірив
Та захоплювало дух
Від його билин про фею
Повелительку всіх мух.

Та доGm неї був романтик повний Cmсвітлих почуттів
Він хотBів усі їх Cфеї показCmать,
ПочуBття всі покаCзать, Gm    Е-ге-гейB!

Тільки бачив він цю фею
Повторяти починав:
"Життя своє не пожалію
І за кохання я віддам"
Усі застигли у чеканні
Як народ про це дізнавсь,
Що Дем'ян як скаже фея
Шанувати мух він став.

Та доGm неї був романтик повний Cmсвітлих почуттів
Він хотBів усі їх Cфеї показCmать,
ПочуBття всі покаCзать. BРомантик

ІBдола в яруC він збодувCmав
На ньогоB часто жертвиC клав.Gm     Е-ге-геBй!

Ей, люди, Bмухам поклоCнятись требаCm нам,
А не язBичницьким боCгам. B 
Я, браття,B до того, як Cфею покоCmхав
Мабуть, ніBщо не здоганCяв B 

Й не знав роBмантик, Cщо вонCmа 
ПочуттBів людських не Cзна. B 
І не безгрBішний Cсам він бCmув,
Як мух вбиBвав уже забCув. B 
Злетілись Bмухи на нCього з усіхCm боків
Його Bзіжрали тCам без слів