Вступ: F B F Cm 4 p.

FМаю арбаBлет та гострий ніж,
І немFа од них Cmмені друзів вірніш.
Є уF мене ліс B— надійний мій дім,
ВікиF прожиCmваю у нім.

Над кронами лісу
Хмарин коловерть,
Як вже стріляю —
Вбиваю на смерть.

Людський мій давно скінчено шлях,
По-новому я нитку долі тяг.
Той мисливець зник, більш нема його,
Тіла демонові заповів він свого.

   ВBічна рG#mозпука,
   ТBуга та G#mмука…
   НFині всі Bдухи вFід феї Cmдо біса
   МеFне звBикли зFвати CmВолодарем Лісу,
   До нFіг припBадаютьF космаCmті створіння,
   ШаFнують Bмене,F поважаютCmь коріння.

Я закляттями плоть викликаю свою,
Та себе в ній колишнього не впізнаю.
Хоч в судинах тече кров зелена густа,
Пісня серця звучить вже зовсім не та.

Всі лісні лепрекони, а також сатири,
Змії, люди, ведмеді, вовки і вампіри
Цінять владу мою, та і праві в цьому,
Покути ніхто не бажає нікому.

Вічна розпука,
Туга та мука…
Нині всі духи від феї до біса
Мене звикли звати Володарем Лісу,
До ніг припадають косматі створіння,
Шанують мене, поважають коріння.