Повернувся я з Сибіру,
Нема ж мені долі!
Хоць, здається, не в кайданах,
Однако ж в неволі.
Маю жінку, маю діти,
Коли ж їх не бачу.
Як згадаю за їх муку,
То не раз заплачу.
Слідять мене вдень і вночі
І всяку годину.
Де ж я дінусь, нещасливий,
Хіба з журби згину.
Зберу хлопців двадцять штири,
Що ж мені із того, –
Засідають по всіх шляхах
На подорожнього.
Чи хто їде, чи не їде,
Трудно його ждати.
Тра до ліса утікати,
Бо не маю хати.
Прийде нічка темнесенька,
Треба спогадати,
Треба їсти, треба пити,
Нігде ж його взяти.
Знаю жида багатого –
Бородою маше,
Як позволю своїм хлопцям,
То все буде наше:
– Здоров, жидку бородатий,
Ой як ся ж ти маєш?
Далекії гості маєш,
Чим ти їх приймаєш?
– Дав би-м меду, дав би-м вина, –
Не схочете пити;
Наважились при старості
З світа ізгубити.
Ой як би ви, добрі хлопці,
Теє учинили,
Щоб ви мене при старості
З душею пустили.
Було б їсти, було б пити
Всього доносити,
Що но тілько іскажете,
Все буду робити!
– Гляди ж, жиду бородатий,
Як не зробиш сього,
Буду бити, мордувати,
Не пущу живого.
Кажуть люди і говорять,
Що я розбиваю;
Я ж нікого іще не вбив,
Бо й сам душу маю.
В багатого часом возьму,
А бідному даю,
За те мене бог не всудить,
І гріха не маю.
Асесори, ісправники
Самі себе учать, –
Багатого обдирають,
А бідного мучать.
Ісправники, асесори
За мною ганяють,
Більше ж вони соцьких били,
Як я грошей маю.