Віяв вітер, віяв, завівав
По поліських, ген, кругом лісах,
До повстанців Вовчак промовляв,
Що стояли з зброєю в руках:

Будем бити, бити силу вражу,
Що неволю нам усім несе.
Нехай знає кожен з вас, повстанці,
Що Україна наша понад все!

І не раз він вів у бій загони,
Перемогу завжди в боях мав,
Його постать, ту, неустрашиму,
Лютий ворог дуже добре знав.

І з німецьким лютим, диким катом
Він поліг в нерівному бою,
За Україну, за свою милу
Він пролив гарячу кров свою.