Годі, коню, в стайні спати,
Пора ляхів налякати!
В луччім чині з кремня збита.
Гасне іскра з-під копита.
То Палій, то Палій!

Люлька в зубах зашкварчала,
Шабля в ножнах забренчала,-­
Шабля різанину чує,
Люлька пожари віщує,
То Палій, то Палій!

Де був город - попели ще,
Де був замок - там кладбище;
Хто в пожару пана шкварит~
І з пожару люльку палить?
То Палій, то Палій!

Хто в траві врівні з травою?
Хто в воді врівні з водою?
Хто у лісі врівні з лісом,
Перевертень в лісі бісом?
То Палій, то Палій!

Ще й не мріло й не світало,
На Вкраїні ляхів - як не бувало!
А в Палія на причілку
Крикнув півень: "Ку-ка-ріку!"
То Палій, то Палій!