Ой закурила, затопила
Сирими дровами.
Ой, нема ж мого Абазіна
З чорними бровами.

Ой, у полі вітер дише,
Билину колише,
Козаченько до милої
Штири листи пише:

Ой, не тужи, моя мила,
В тугу не вдавайся,
За півшести неділеньки
Мене сподівайся.

Видить ми ся, козаченьку,
В тугу не вдаюся,
Против тебе виходжаю,
Без вітру валюся.

Коло гаю походжаю,
Гаю не рубаю,
А в Вербівцю пробуваю,
Милого не маю.

Ой, спускалися козаченьки
З високої тори,
Напереді Абазін
Та на гнідім коні:

Ой, ступай, ступай, гнідий коню,
Прудкою ступою,
Гей, недалеко - в Ладижині
Ляшеньки за мною!

Ой, вдарено в Білій церкві
з ручної гармати,
Щоби їхав Палієнко
Козак рятувати.

Ой, не виїжджав Палієнко
Козак рятувати,
Гей, прийшлося козаченькам
Марне погибати.

Ой, здибалися козаченьки
В Ладижині в лісі,
Не єден там козаченько
Головоньку звісив.

Ой, не встиг же Абазін
На коника всісти,
Поглянеться назад себе­
Повно ляхів в місті.

Ой, то тобі, Абазіне,
Від ляхів заплата,­
Серед ринку в Немирові
Головонька знята!

Ой, вдарився та Абазін
В кулю головою:
Ой, вже ж мені не бувати
З дітьми та жоною!

Ой, де ж твої, Абазіне,
Воронії коні?"
Ой, у містечку Берестечку
В куми на припоні.

Ой, де ж твої, Абазіне,
Оковані вози?
Під містечком Берестечком
Заточені в лози.

Ой, де твої, Абазіне,
Сукні, адамашки?"
Ой, побрали вр,жі ляхи
Паннам на запаски.

Ой, де твої, Абазіне,
Писанії скрині?
Ой, побрали вражі ляхи,
Що пасали свині!