Пишний, гордий, славний паничу!
Славний паничу, добрий Іване!
Молод же ти в військо ходити.

Є в нього ненька, ненька рідненька;
Як виправляла, то научала:
"Синку ж мій синку, синку Іванку!
Ой, як підеш молод до війська,
Да не вихвачуйся з-поперед війська,
Не зоставайся да позад війська,
Держися війська все середнього".

А він же неньки да й не послухав:
Скоро на коника впав, половину війська стяв,
Вибив города-Царигорода,
Турського царя зараз ізв' язав,
"Ой коли б я знав,
Чий син сивим конем грав,
Ой, то б я йому посади давав,
Дав йому поля неміряного,
Дав йому бору несходимого,
Дав йому грошшя незчисленного,
Дав йому війська одбираного,
Дав йому лучок і стрілок пучок,
Дав йому стрілку - царівну-дівку".

"Я ж теє поле коп'єм скопаю,
Коп'єм скопаю і стрілками всію,
Я ж тії бори військом поламлю,
Військом поламлю і огнем попалю,
Я ж тії гроші розумом розщитаю,
Молоду царівну за себе візьму".