Ой попід гай зелененький
Ходить Довбуш молоденький.

На ніженьку налягає,
До опришків промовляє:

– Беріть, хлопці, зброю свою,
Бо підемо до розбою.

Будем в шляхти скарби брати,
Бідним людям роздавати.

Паде сльоза із барвінка,
Довбуша вбив зрадник Дзвінка.

– Ой ви, хлопці, ви молодці,
Візьміть мене на топорці.

На мак мене порубайте,
У Карпатах заховайте.

– Візьмем тебе на топори,
Заховаєм в чорні гори.

Знищим шляхту – наше горе,
Заспівають рідні гори.