Ой чого ж я сьогодні сумую?
Про козацькую долю згадав.
І про славу свою не забуду,
Що й колись я, як сокіл, літав.

Боронив я ту рідну країну,
Не боявся тих лютих татар.
Тоді слава за мною стояла,
Не посмів я начать воювать.

А тепер все пройшло, все минуло,
Чорна хмара кругом залєгла.
І "на щастя" синів України
Злая доля к нам в гості прийшла.

Плачуть лани й широкиї степи,
Плачуть діти в дрімучих лісах.
Плачуть діти – рожеві, як квіти,
Що змарніла навіки краса.