Кармалюка-хлопець
По світі ходить,
Не їдну дівчину
З розуму зводить.
Не їдну дівчину
Ще й молодую
Й а ще й до того
Чорнобривую.
Та дівчина-ялина
Серденько з’ялила,
Принаду дала,
Причарувала...
Бодай ти так знав
З сіней до хати,
От як я знаю,
Чим чарувати.
В мене чароньки –
Чорні брівоньки,
У мене принада –
Сама молода.
Ой яром, яром
Ще й долиною,
Моя хатонька
З самого краю.
Сніпками шита,
Соломою вкрита,
Прийди до мене,
Хоць буду бита.
Хоць буду бита,
Знаю за кого,
За Кармалюка,
За молодого.
За Кармалюка,
За молодого,
Пристало серденько
Моє до твого.
Ой рада в раду –
Ходім до саду,
Натрусим грушок
Повен фартушок.
Сядемо собі
Під яблунькою,
Будемо пити
Мед з горівкою.
Будемо пити,
Будем гуляти.
За своє здоровля
Бога благати.