А вже літ більш двісті, як козак в неволі.
Ей, у неволі, у тюрмі,
Під московським караулом, ей, у тюрмі.

Понад Дніпром ходе, викликає долю:
– Ей, вийди, доле, із води,
Визволь мене, серденько, із біди.

– Не вийду, козаче, не вийду, соколе, бо сама в неволі.
Ей, в неволі, у тюрмі,
Під московським караулом, ей, у тюрмі.

Я в тюрмі, в кайданах, в московській неволі.
Ей ти, Богдане, Богдане,
Неразумний гетьмане Богдане.

Ей ти, неразумний гетьмане Богдане.
Ей ти, козаче, бери ніж.
Де побачиш воріженька, там і ріж.