Яку сьогодні ниву оремо
І як самі себе сотворимо?
Яке зерно в ріллю кладемо,
Такими завтра і будемо.
І чи онук себе впізнає?
Якщо пісень чужих співає.
Послухай сину — каже мати:
"Буду тобі як щось казати"

Я прошу вас — о милі діти !
Мене на хвильку зрозуміти -
Я не сторонська — не чужинська,
Я ваша мати українська !
Я ваша мати, аж від Бога
На серці б'ється знов тривога,
Чужим між нами хтось блукає
І каже, що мене не має.

Мамо, як можу вас не знати,
Тут жив мій дід і брат, і тато,
Моє тут нині жнивне поле,
Тут українське все довкола.
Хоча і досі топчуть душу,
Я на сторожі бути мушу,
Будь обережним нині сину,
Щоб ти за пісню не загинув.

Я прошу вас — о милі діти !
Мене нарешті зрозуміти
Усіх вас щиро пригортаю,
Чужих для мами не буває !
Але у чому тут причина,
То все частіше безпричинно.
Зовуть мене чужинським словом,
То не моя, не рідна мова.

Який в нас час, чия година,
Чи українська Україна,
Чи додалося серцю болю,
Щоб не продали нашу волю,
То дай нам Боже впертість в міру
І більше тих, хто завжди вірить.
Щоб не задув нам вітер свічі,
Бо мати дивиться у вічі !

Тобі скажу у цю хвилину,
Бо ти також чиясь дитина.
Я бачу всіх мов через скло
І хто є свій, а хто є хто !
Хто українське зневажає,
Нехай собі свій дім шукає !
Я не сторонська, не чужинська,
А всіх я мати українська !!!