Ростуть сини, розводять плечі,
Та, мабуть, я не марно жив.
Рукам синівським, молодечим, |
Свою я часточку лишив. | (2)

Сини, сини, один і другий,
Моєї мрії чиста плоть,
І вже слідів нема від туги, |
Здається можу все спороть. | (2)

Не піддавайся, доле, бідам,
І не лякайся сивини,
Іду землею я, а слідом |
Ідуть сини, мої сини! | (2)

Ідуть сини, мої сини! | (2)