Ой, скільки, друже, нас вже відійшло,
А нас літа і досі не навчили,
Ми при житті скупієм на тепло,
Здається, мертвим не потрібні крила.
Ой, скільки, друже, нас вже відійшло,
А ми взаємно знов чогось черствієм,
Б'ємо у серце, ранимо крило,
Так легко ненавидіти умієм.

Приспів:
Молюся, друже, за твої пісні, |
За тебе помолюся в кожнім слові. |
Світім свічки любові при житті, |
Нема чого соромитись любові. |
Нема чого ділити те, що є, |
До нас уже поділене не нами, |
Я за життя хвалю життя твоє, |
Що повне Богом, небесами! | (2)

Ой, скільки, друже, нас вже відійшло,
Бо йдемо кожен до свойого звіту,
Тож збережім сердець своїх тепло,
Лишень любов, любов хай править світом.
Тож збережім любов свою всевишню,
А Бог і є любов, священний квіт.
Родину й пісню добром я заколишу,
Лишень любов, любов врятує світ!

Приспів. (2)