Болять слова, печаллю приморожені,
Як поруч з нами вже когось нема,
Лишень тоді сльозою розтривожені
Ми розумієм мить свого життя.
Та дріб'язково щось колись дратує:
І те не так, і інше навпаки,
Тоді одвічна мудрість продиктує:
А ти живи і не марнуй роки.

Приспів:
Косіть траву, допоки вона роситься,
З промінням сонця радісно живіть,
Кажіть слова, коли вони ще просяться,
І все життя осяяно любіть!

Два полюси, два кольори в людині
Та рівновагу треба зберегти,
І між добром, і злом не по стежині,
А, мов по лезу вміти перейти.
Бо ще учора жито колосилося,
А щось на завше нині відцвіло.
А, може, ми не жили, тільки снилося,
О, Боже мій, невже життя було?..

Приспів. (4)