Вишивала мама рушники –
Хрестиком одні, а інші – гладдю...
Тут барвінки та дрібні бузки,
Там вусаті колоски доладні.

Квіти пишні, ягоди рясні,
Безліч пташок і блакитне небо -
Все поклала на рушник мені,
Радість всю, а біль ввібрала в себе.

Вишивала матінка життя
Піснею і сонячним промінням,
Щоб було щасливим майбуття –
Серце б віддала, якби зуміла.

Пролетіли зграями роки
І дитинство відцвіло у полі,
І пішла матуся у віки,
Рушники лишаючи, мов долі...