У цім житті я звідав щастя й горе,
До сонця йшов крізь темінь по стерні.
Невдачі й скрута хлюпали як море,
Та Бог надію посилав мені.
І промінь сонця, глянувши дотепно,
Збудив у серці іскру сподівань –
Зійшла зоря у стиглім небі серпня,
І я злетів до неї без вагань.

Приспів:
То ж давайте повіримо, люди,
У велику Любов і Добро,
Щоб жита половіли повсюди
І не висох від горя Дніпро.

Нехай ростуть на волі соколята,
А ми росу на квітах збережем,
Щоб не минула радість їхню хату,
Щоб зрада душ не краяла ножем.
Нехай повік Добра не гаснуть свічі,
І доля не відвернеться від нас.
Нехай Сім'я і Щастя будуть вічні –
Їх святістю єднає Бог і Час.

Приспів.