Над світом пронісся густий снігопад,
Порошею даль пообтрушував,
Стежину сховав у замріяний сад
І став поміж нашими душами...

А ми виглядали хоч дрібку тепла,
Та небо сміялося зорями,
І місяця око у наші тіла
Вп'ялося, байдужістю скорене.

Мов постіль шпитальна улігся покров,
А щастя - під скибами чорними,
Укрилася сонцем жагуча любов
За льодом, покритими горами.

Аби під гарячим диханням розм'як
Бар'єр з переметів та інею,
Ми маємо разом промовити "так"
І вийти на зустрічну лінію!