Ваші коси, мов лісу осіннього дим,
Пахнуть літом, що вже оддзвеніло,
Але досі так сумно, так сумно за ним, |
Аж проймає і душу, і тіло... | (2)

Ваші очі, мов неба жовтневого синь,
Наче море на сонці безкрає,
Одбриніли давно журавлів голоси, |
А у серці їх клич не змовкає... | (2)

Ваші руки, мов сонячна тиха ріка,
Зігрівають, вигоюють смуток.
Ви ласкава і ніжна, і добра така, |
Що незмога про Вас позабути... | (2)

Я до лісу, я в небо, я долом піду
На ту згублену стежку до раю,
Де зустрів колись Вас, гарну і молоду, |
Покохав - і донині кохаю! | (2)