Мене дійством своїм розтривож,
Моя Осене, ще невідома,
Ідучи через тисячі площ, |
До мого на околиці дому... | (2)

Приспів:
Кажуть, мудрістю сповнена ти
І печаль твоя медом здається,
І, що листям летять золотим |
Роки зрілості в Боже відерце... | (2)

Розтривож мене, Осене, так,
Щоб за літом душа не страждала,
Та свічею затух переляк |
В ній на лезі смертельного жала... | (2)

Приспів. (2)