Покотилася осінь сльозою,
Впала в озеро зірка остання,
Я очікував щастя земного,
А прийшло нероздільне кохання...
Вже прийшло і назад не поверне,
Хоч тамуй його в грудях, як подих,
Але надто ти горда й для тебе
Крок назустріч то більше, ніж подвиг...

Приспів:
Не карай мене, доле, любов'ю, |
Бо любов то страждання і тільки... |
Бо в ній щастя немає ніскільки, |
Тільки муки, тривога і біль... | (2)

У полоні нічного безсоння
Ти собі уявляла найгірше:
Те, що я зможу жити без тебе,
Ніби пісня без нот і без віршів...
Я живу, а, сльозами умите,
Почуття від років не міліє...
Я прошу: Не карай мене, доле... -
Та вона мене не розуміє...

Приспів.

Не карай мене, доле, любов'ю...

Покотилася осінь сльозою,
Впала в озеро зірка остання,
Я очікував щастя земного,
А прийшло нероздільне кохання...
Вже прийшло і назад не поверне,
Хоч тамуй його в грудях, як подих,
Але надто ти горда й для тебе
Крок назустріч то більше, ніж подвиг...

Приспів. (2)