Я вже не знаю, чи кохання мала,
І день останній наш не повернути...
А сина на руках своїх тримала,
Бо прагнула тебе я пригорнути.

Приспів:
Зима пройшла, тебе ніде немає.
Життя моє, неначе небо сіре,
Але весна наспівує, співає
І радить посміхатись через силу.
Я подолаю – біль і твою зраду,
Нещирі співчуття і пересуди.
І тим весні віддячу за пораду,
Що буду посміхатись всім і всюди.

Ти не побачиш сліз моїх ніколи.
У сина мусить бути сильна мама.
Переживу і зверхність, і докори
І розлюблю, бо ти - моя омана.

Приспів.