Поле родить так полинно,
Нами поле вкрите.
Полягли ми – полягали
У зелених свитах.

Нашу кров дощам не змити –
Маків море грає,
Ген, хвилюється, стікає...
Аж серденько крає.

Хай те серце з Берестечка
Стежкою до Крутів
Нас усіх збере у пісні –
Триста незабутих.

Триста душ вагою волі,
Наче теплий вітер,
Коливають маків поле –
Пурпурові квіти.

Білий Світе! Крові Цвіте!
Розвеснись, як можеш!
Відросися... Відмовчися
Про людське та боже...

Час, напевно, добрий лікар...
Та гірчить полями.
Стережемо подих вітру
Ми із полинами.