Чом так сумно ти дивишся,
Осінь, у вікна?
Чом стоїш босоніж
Під холодним дощем?
Ти у хату заходь!
Не сумуй, будь привітна!
Я тебе відігрію,
Нагодую борщем.

Розчешу твої коси,
Золотисто-русяві,
Ти до мене всміхнешся,
Як у квітні весна,
Але потім ти зникнеш
У чарівному сяйві,
Щоби знов повертатись
Вже у мріях і снах...

Ти заходь, люба Осінь,
До людей, наче свято!
Подаруй їм надію!
Досить людям журби!
Я розплющую очі -
Жовте листя у хаті...
Ти була тут? Я бачу
Всюди твої сліди!