Я не знаю Вас зовсім...
Та і Ви мене теж.
Ваша сукня, як осінь,
З листя кольору беж.

А мої сиві скроні –
Чи не осені слід?
Мабуть, Ваші долоні
Цілувати не слід.

І казати не варто,
Що цей день промине...
Там, де будете завтра,
Вже не буде мене...

Ваша посмішка ніжна
Промовляє сама -
Молода, незаміжня,
Наче юнка-весна...

У янтарному гроні -
Зачарований світ,
А мої сиві скроні –
Тої осені слід...

Відлітають у осінь
Листя кольору беж...
Я не знаю Вас зовсім.
Та і Ви мене теж.